√≈Ћ№ћ√ќЋ№÷ √ерман
(1821 - 1894)
- н≥мецький натурал≥ст. ¬ одн≥й з перших роб≥т "ѕро збереженн¤ сили" (1847) √ельмгольц, дотримуючись ≥дењ Їдност≥ природи, математично обірунтував закон збереженн¤ енерг≥њ ≥ положенн¤ про те, що живий орган≥зм Ї ф≥зико-х≥м≥чним середовищем, у ¤кому зазначений закон точно виконуЇтьс¤. ÷ей висновок завдав нищ≥вного удару по в≥тал≥зму. ¬проваджуючи ф≥зичн≥ методи в нервово-м'¤зову ф≥з≥олог≥ю, √ельмгольц вим≥р¤в швидк≥сть поширенн¤ збудженн¤ в нервовому волокн≥. ќтриман≥ результати започаткували вивченн¤ "часу реакц≥њ" - одн≥Їњ з головних тем експериментальноњ психолог≥њ, що зароджувалас¤. ¬они мали важливий також ф≥лософський зм≥ст, оск≥льки розс≥ювали упередженн¤ про те, що нервово-псих≥чн≥ акти ¤к ¤вища особливого пор¤дку в≥дбуваютьс¤ миттЇво ≥ не п≥дл¤гають вим≥ру. ¬ажливими Ї роботи √ельмгольца по ф≥з≥олог≥њ орган≥в почутт≥в ("¬ченн¤ про слухових в≥дчутт¤ ¤к ф≥з≥олог≥чна основа теор≥њ музики", 1875; "‘≥з≥олог≥чна оптика", 1867). ÷≥ роботи розкрили причинну залежн≥сть в≥дчутт≥в в≥д впливу зовн≥шн≥х подразник≥в на органи почутт≥в. ¬одночас √ельмгольц, приймаючи доктрину про "специф≥чну енерг≥ю орган≥в почутт≥в", висунув "теор≥ю ≥Їрогл≥ф≥в", в≥дпов≥дно до ¤коњ в≥дчутт¤ Ї знаками об'Їктивних властивостей речей. ” роботах по ф≥з≥олог≥чн≥й оптиц≥ √ельмгольц прид≥лив велику увагу механ≥зму сприйманн¤ просторових в≥дносин. ¬≥н висунув на передн≥й план роль м'¤зових рух≥в ≥ в≥дчутт≥в у формуванн≥ просторового образа ≥ запропонував г≥потезу "несв≥домих умовивод≥в", за ¤кою сприйманн¤ величини предмета виводилос¤ з≥ зв'¤зку м≥ж реальною величиною зображенн¤ на с≥тк≥вц≥ ≥ ступенем напруги м'¤з≥в, що пристосовують око до в≥дстаней. “лумаченн¤ √ельмгольцем просторового баченн¤ було б≥льш прогресивним пор≥вн¤но до погл¤д≥в його супротивник≥в (натив≥ст≥в), ¤к≥ заперечували первинну роль досв≥ду в псих≥чному розвитку ≥ вважали просторов≥сть природженою властив≥стю св≥домост≥. ≤дењ √ельмгольца про роль м'¤за та почуттЇве п≥знанн¤ були творчо розвит≥ з позиц≥й рефлекторноњ теор≥њ ≤. ћ. —Їченовим.