√≤ѕѕќ –ј“
(460-377 р. до н.е.)
- давньогрецький л≥кар ≥ мислитель. –озробив систему природничо-наукових погл¤д≥в на орган≥зм ≥ його функц≥њ (у тому числ≥ псих≥чн≥), його устр≥й ≥ залежн≥сть в≥д фактор≥в зовн≥шнього середовища, способу житт¤ ≥ндив≥да, умов його ≥снуванн¤. ќстанн≥ розум≥лис¤ дуже широко й охоплювали пор¤д з њжею ≥ питвом метеоролог≥чн≥ зм≥ни, географ≥чне середовище ≥ нав≥ть спос≥б правл≥нн¤. √≥ппократом уперше була висловлена думка про п≥дпор¤дкован≥сть людського способу ≥снуванн¤ ун≥версальному закону з неск≥нченним р≥зноман≥тт¤м ≥ндив≥дуальних випадк≥в. « ≥м'¤м √≥ппократа ≥ його школи пов'¤зують вченн¤ про чотири типи темпераменту, ¤ке по¤снювало ≥ндив≥дуальн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж людьми дек≥лькома типами "зм≥шанн¤" основних гуморальних компонент≥в - "сок≥в" орган≥зму (кров, слиз, жовта жовч ≥ чорна жовч). √≥ппократ висунув припущенн¤ про гуморальну детерм≥нац≥ю емоц≥йних про¤в≥в повед≥нки. …ого вченн¤ св≥дчило на користь п≥дпор¤дкованост≥ людського житт¤ законам, що не залежать в≥д божественноњ свавол≥, п≥знаютьс¤ розумом ≥ перев≥р¤ютьс¤ спостереженн¤м. «авд¤ки √≥ппократу проблеми ≥ндив≥дуальних в≥дм≥нностей вперше стали об'Їктом природничо-наукового анал≥зу ("ќбран≥ книги", 1936).