ƒ∆≈…ћ— ¬≥ль¤м

(1842 - 1910)
- американський психолог ≥ ф≥лософ. ѕритримувавс¤ ≥дењ про те, що життЇва ц≥нн≥сть св≥домост≥ усв≥домлюЇтьс¤ т≥льки з погл¤ду еволюц≥йноњ теор≥њ, ¤ка вважаЇ його знар¤дд¤м адаптац≥њ до середовища. Ќа ц≥й п≥дстав≥ розробив моторно-б≥олог≥чну концепц≥ю псих≥ки ¤к особливоњ форми активност≥ орган≥зму, покликаноњ забезпечити його ефективне виживанн¤ ("ѕринципи психолог≥њ", 1890). „ленуванн¤ св≥домост≥ на елементи в≥дкидалос¤, ≥ висувалос¤ положенн¤ про його ц≥л≥сн≥сть ≥ динам≥ку ("пот≥к св≥домост≥"), що реал≥зуЇ потреби ≥ндив≥да. ÷≥ положенн¤ стали основними дл¤ ф≥лософ≥њ психолог≥чних досл≥джень у —Ўј. ќсобливого значенн¤ надавалос¤ активност≥ ≥ виб≥рковост≥ св≥домост≥, а також його функц≥њ в життЇд≥¤льност≥ особистост≥ ¤к системи, незв≥дноњ до сукупност≥ в≥дчутт≥в, представлень тощо. «а ƒжеймсом, св≥дом≥сть сп≥вв≥дносилос¤ не т≥льки з т≥лесними адаптивними д≥¤ми, але ≥ з природою особистост≥, п≥д ¤кою розум≥лос¤ "усе, що людина вважаЇ своњм". ќсобист≥сть ототожнювалас¤ з пон¤тт¤м "я", котре тлумачилос¤ ¤к специф≥чна тотальн≥сть, що маЇ к≥лька форм: матер≥альну, соц≥альну, духовну. “им самим нам≥чавс¤ перех≥д в≥д чисто гносеолог≥чного розум≥нн¤ "я" до його системно-психолог≥чного трактуванн¤ ≥ пор≥вневого анал≥зу. ѕрагнучи трактувати псих≥ку в Їдност≥ њњ зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х про¤в≥в, ƒжеймс запропонував (одночасно з датським анатомом  . Ћанге) теор≥ю емоц≥й, в≥дпов≥дно до ¤коњ емоц≥йн≥ стани (страх, рад≥сть ≥ ≥н.) суб'Їкта Ї ефектом ф≥з≥олог≥чних зм≥н у м'¤зов≥й ≥ судинн≥й системах. ÷е в≥дбивало настанову на детерм≥н≥стське, природничо-наукове по¤сненн¤ почутт≥в. ¬елику увагу ƒжеймс прид≥лив детальному анал≥зу навичок, ≥деомоторних акт≥в, а також аномальних псих≥чних ¤вищ ("–≥зноман≥тт¤ рел≥г≥йного досв≥ду", 1902).

ѕовернутис¤