ЛЕОНТЬЄВ Олексій Миколайович

(1903-1979)
- російський психолог. Розробляючи в 20-х рр. спільно з Л. С. Виготським і О. Р. Лурія культурно-історичну теорію, провів цикл експериментальних досліджень, які розкривали механізм формування вищих психічних функцій (довільна увага і пам'ять) як процесів "вростання", інтеріоризації зовнішніх форм знаряддєво-опосередкованих дій у внутрішні психічні процеси ("Розвиток пам'яті", 1931). Спираючись на ідеї культурно-історичної теорії, висунув і детально розробив загальпсихологічну концепцію діяльності, яка виявилася одним із впливових теоретичних напрямків у світовій психології. Зміст цієї концепції тісно пов'язаний з проведеним Леонтьєвим аналізом розвитку психіки у фило- і онтогенезі, котрий розкриває механізми походження свідомості і його ролі в регуляції діяльності людини ("Проблеми розвитку психіки", 1959). На підставі запропонованої Леонтьєвим схеми структури діяльності (діяльність - дія - операція - психофізіологічні функції), співвіднесеної зі структурою мотиваційної сфери (мотив - мета - умова), вивчалося широке коло психічних явищ (сприймання, мислення, пам'ять, увага й ін.), серед яких особлива увага приділялася аналізу свідомості (виділення значення, змісту і "почуттєвої тканини" як головних його компонентів) і особистості (трактування її базової структури як ієрархії мотиваційно-смислових утворень). Концепція діяльності Леонтьєва стимулювала появу численних досліджень у різних галузях психології (загальної, дитячої, педагогічної, медичної, соціальної й ін.), які, у свою чергу, збагатили її новими даними. Подальший розвиток цієї концепції, за Леонтьєвим, орієнтовано на створення цілісної системи психології як "науки про породження, функціонування і будову психічного відображення реальності в процесах діяльності" ("Діяльність. Свідомість. Особистість", 1975).

Повернутися