ѕј¬Ћќ¬ ≤ван ѕетрович

(1849 - 1936)
- рос≥йськ≥й ф≥з≥олог. ¬ченн¤ ѕавлова про вищу нервову д≥¤льн≥сть склалос¤ п≥д впливом матер≥ал≥стичних традиц≥й рос≥йськоњ ф≥лософ≥њ ≥ розвивало ≥дењ ≤.ћ. —Їченова.  ер≥вним дл¤ ѕавлова було у¤вленн¤ про рефлекторну саморегул¤ц≥ю роботи орган≥зму, ¤ка маЇ еволюц≥йно-б≥олог≥чний (адаптивний) зм≥ст. ÷ентральну роль у саморегул¤ц≥њ виконуЇ нервова система (принцип нерв≥зму). ѕочавши з вивченн¤ кровооб≥гу ≥ травленн¤, ѕавлов перейшов до досл≥дженн¤ повед≥нки ц≥л≥сного орган≥зму в Їдност≥ зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х про¤в≥в, у взаЇминах з навколишн≥м середовищем. ќрганом, що реал≥зуЇ ц≥ взаЇмини, Ї центри великих п≥вкуль головного мозку - вищого ≥нтегратора вс≥х процес≥в життЇд≥¤льност≥, включаючи псих≥чн≥. “им самим в≥дкидавс¤ дуал≥зм духовного ≥ т≥лесного. як основний акт повед≥нки постав умовний рефлекс (терм≥н уведений ѕавловим), завд¤ки ¤кому орган≥зм пристосовуЇтьс¤ до м≥нливих умов ≥снуванн¤, здобуваючи нов≥ форми повед≥нки, в≥дм≥нн≥ в≥д природжених безумовних рефлекс≥в. ѕавлов ≥ його учн≥ всеб≥чно досл≥джували динам≥ку утворенн¤ ≥ зм≥ни умовних рефлекс≥в (процеси порушенн¤, гальмуванн¤, ≥ррад≥ац≥њ тощо), в≥дкривши детерм≥нанти багатьох нервово-псих≥чних про¤в≥в (зокрема, невроз≥в ¤к результату "сшибки" процес≥в порушенн¤ ≥ гальмуванн¤). ѕор¤д з умовними рефлексами на подразники, п≥дкр≥плюван≥ безумовними, ѕавлов виокремив ≥нш≥ категор≥њ рефлекс≥в (ор≥Їнтовний, рефлекс вол≥, рефлекс мети), що по¤снюють б≥олог≥чну своЇр≥дн≥сть життЇд≥¤льност≥. ѕавлов перетворив традиц≥йне вченн¤ про органи почутт≥в у вченн¤ про анал≥затори ¤к ц≥л≥сн≥ "прилади", ¤к≥ виконують вищий анал≥з ≥ синтез подразник≥в зовн≥шнього ≥ внутр≥шнього середовища. ѕринципово новим у трактуванн≥ цих подразник≥в був висновок ѕавлова про њхню сигнальну функц≥ю. «авд¤ки принципу сигнальност≥ передбачаЇтьс¤ переб≥г майбутн≥х под≥й, ≥ повед≥нка орган≥зуЇтьс¤ в≥дпов≥дно можливих спри¤тливих чи неспри¤тливих дл¤ орган≥зму ситуац≥й. ¬исновки ѕавлова про законом≥рност≥ утворенн¤ умовних рефлекс≥в ≥ сигнальноњ модиф≥кац≥њ повед≥нки стали одним ≥з джерел к≥бернетики. ¬изначаючи ¤к≥сн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж вищою нервовою д≥¤льн≥стю людини ≥ тварин, ѕавлов висунув ≥дею про дв≥ сигнальн≥ системи. ѕерш≥ (сенсорн≥) сигнали взаЇмод≥ють ≥з другими (мовними). «авд¤ки слову ¤к "сигналу сигнал≥в" мозок в≥дбиваЇ реальн≥сть в узагальнен≥й форм≥, унасл≥док чого радикально зм≥нюЇтьс¤ характер регул¤ц≥њ повед≥нки. ѕавлов розробив також вченн¤ про типи вищоњ нервовоњ д≥¤льност≥, про "динам≥чний стереотип" ¤к ст≥йкий комплекс реакц≥й на подразники. –оботи ѕавлова спричинилис¤ до кор≥нних перетворень у ф≥з≥олог≥њ, медицин≥ ≥ психолог≥њ, затвердивши детерм≥н≥стський ≥ об'Їктивний п≥дходи до досл≥дженн¤ повед≥нки живих ≥стот.

ѕовернутис¤