‘–≈…ƒ «иімунд

(1856-1939)
- австр≥йський психолог, засновник психоанал≥зу. ѕочавши своњ досл≥дженн¤ ¤к ф≥з≥олог ≥ врач-невропатлог, прийшов до висновку, що джерелом багатьох захворювань Ї неусв≥домлюван≥ хворими комплекси, котр≥, будучи витиснутими з≥ св≥домост≥, викликають патолог≥чн≥ симптоми (розладу рух≥в, сприйн¤ть, пам'¤т≥, емоц≥йноњ сфери тощо). Ќа ц≥й п≥дстав≥ вир≥шальну роль в орган≥зац≥њ повед≥нки визнав за несв≥домим ¤дром псих≥чного житт¤, утвореним могутн≥ми пот¤гами, насамперед - сексуальними (л≥б≥до). ” роботах "ƒосл≥дженн¤ ≥стер≥њ" (1895, разом з доктором ≤. Ѕрейером) ≥ "“лумаченн¤ сновид≥нь" (1900) висунув основн≥ положенн¤ психоанал≥зу ¤к концепц≥њ особистост≥ ≥ техн≥ки л≥куванн¤ нервово-псих≥чних розлад≥в. «астосовуючи г≥пноз та використовуючи методику розшифровки в≥льних асоц≥ац≥й, сновид≥нь ≥ трансферу, прийшов до висновку, що усв≥домленн¤ пережитих у дитинств≥ травм може давати позитивний л≥карський ефект. ” псих≥чному житт≥ ‘рейд виокремлював три р≥вн≥: несв≥домий, досв≥домий ≥ св≥домий. Ќесв≥доме Ї джерелом ≥нстинктивного зар¤ду мотивац≥йноњ енерг≥њ. ƒосв≥доме м≥стить псих≥чн≥ акти ≥ ¤вища, що без особливоњ напруги можуть бути усв≥домлен≥ суб'Їктом. —в≥доме не Ї пасивним в≥дображенн¤м того, що в≥дбуваЇтьс¤ в сфер≥ несв≥домого, але перебуваЇ у незм≥нному конфл≥кт≥ з ним, викликаним необх≥дн≥стю придушувати сексуальн≥ пот¤ги. —початку ц¤ схема застосовувалас¤ до по¤сненн¤ кл≥н≥чних факт≥в, пот≥м вона була перенесена на де¤к≥ звичайн≥ про¤ви псих≥чного житт¤ - обмовки, жарти, описки, провали пам'¤т≥ тощо. ("ѕсихопатолог≥¤ повс¤кденного житт¤", 1901). ¬ ус≥х випадках передбачалос¤, що л≥б≥до прориваЇтьс¤ кр≥зь "цензуру" св≥домост≥ ≥ шукаЇ р≥зн≥ обх≥дн≥ шл¤хи, розр¤джаючись у формах, що Ї зовн≥ нейтральними ≥ випадковими, однак, що мають дл¤ особистост≥ зм≥ст значимого символу ≥ симптому. ¬важалос¤, що в пер≥од розвитку орган≥зму в≥д дитинства до зр≥лого в≥ку сексуальний ≥нстинкт перетерплюЇ р¤д чи метаморфоз фаз (оральна, анальна, фал≥чна). «адача вбачалас¤ у ви¤вленн≥ цих фаз, дл¤ того щоб знайти джерело сексуальних порушень, ¤к≥ викликають в особистост≥ невроз у п≥зн≥й пер≥од њњ житт¤. ќсобливе м≥сце прид≥л¤лос¤ "Ёд≥пову комплексу". ѕродовжуючи практику психотерапевта, ‘рей звернувс¤ в≥д досл≥дженн¤ ≥ндив≥дуальноњ повед≥нки до ≥стор≥њ людськоњ культури, вважаючи, що й у н≥й (м≥фах, пам'¤тниках л≥тератури ≥ мистецтва) ут≥лен≥ сексуальн≥ комплекси ("“отем ≥ табу", 1913; "ѕсихолог≥¤ мас ≥ анал≥з людського я", 1921). ” структур≥ особистост≥ ‘рейд виокремлював три взаЇмод≥ючих компоненти: ≤д (¬оно), ≈го (я) и —упер-≈го (Ќад-я), виступаючи проти теор≥й, ¤к≥ ототожнювали особист≥сть з њњ св≥дом≥стю чи самосв≥дом≥стю та з њњ психоф≥з≥олог≥чними особливост¤ми. ” п≥зн≥й пер≥од творчост≥ ‘рей зосередивс¤ на соц≥окультурних проблемах ("ћайбутнЇ одн≥Їњ ≥люз≥њ", 1927, "÷ив≥л≥зац≥¤ ≥ незадоволен≥ нею", 1929, "ћойсей ≥ монотењзм", 1939).

ѕовернутис¤