ѕлатон

(428-348 р. до н.е.)
- давньогрецький психолог ≥ ф≥лософ. ѕлатон у побудов≥ своЇњ теор≥њ спиравс¤ ¤к на ≥дењ —ократа, так ≥ на де¤к≥ положенн¤ п≥фагор≥йц≥в, зокрема на њхнЇ ставленн¤ до числа. Ќад воротами јкадем≥њ ѕлатона було написано: "той, хто не знаЇ геометр≥њ - та не вв≥йде сюди". ѕрагнучи створити ун≥версальну концепц≥ю, що поЇднуЇ людину ≥ космос, ѕлатон прийшов до об'Їктивного ≥деал≥зму. ¬≥н вважав, що навколишн≥ предмети Ї результатом Їднанн¤ душ≥, ≥дењ, з неживою матер≥Їю. ƒуша, на його думку, не т≥льки ≥де¤, але ≥ мета речей. “обто ѕлатон д≥йшов висновку, що ≥снуЇ ≥деальний св≥т, у ¤кому розташован≥ душ≥ чи ≥дењ речей, тобто т≥ досконал≥ зразки, ¤к≥ стають прообразами реальних предмет≥в. ƒосконал≥сть цих зразк≥в недос¤жна дл¤ цих предмет≥в, але змушуЇ њх прагнути бути схожими, в≥дпов≥дати ≥м. “аким чином, душа Ї не т≥льки ≥деЇю, але ≥ метою реальноњ реч≥. ќск≥льки пон¤тт¤ незм≥нне, то ≥ ≥де¤ (чи душа), з погл¤ду ѕлатона, пост≥йна, незм≥нна ≥ безсмертна. Ќе менш важливим дл¤ ѕлатона був ≥ зв'¤зок душ≥ з етикою, тому що в≥н вважав, що душа людини Ї охоронницею його моральност≥. як рац≥онал≥ст, ѕлатон вважав, що повед≥нка повинна спонукатис¤ ≥ направл¤тис¤ розумом, а не почутт¤ми ≥ виступав проти ƒемокрита ≥ його теор≥њ детерм≥н≥зму, стверджуючи можлив≥сть вол≥ людини, вол≥ њњ розумноњ повед≥нки. ѕлатон вважав, що душа складаЇтьс¤ з трьох частин - т≥Їњ, що жадаЇ, пристрасноњ та розумноњ. ” своњх д≥алогах ѕлатон упод≥бнюЇ душу кол≥сниц≥, запр¤женоњ двома кон¤ми. „орний к≥нь - душа, що жадаЇ, не слухаЇ наказ≥в ≥ маЇ потребу в пост≥йн≥й вузд≥, оск≥льки прагне перевернути кол≥сницю, скинути њњ в пр≥рву. Ѕ≥лий к≥нь, шл¤хетний (пристрасна душа), хоча ≥ намагаЇтьс¤ йти своЇю дорогою, але також не завжди слухаЇтьс¤ в≥зника ≥ маЇ потребу в пост≥йному нагл¤д≥. ≤ нарешт≥, розумну частину душ≥ в≥н ототожнюЇ з в≥зником, що шукаЇ правильний шл¤х ≥ направл¤Ї по ньому кол≥сницю, керуючи рухом коней. ¬ опис≥ душ≥ ѕлатон дотримуЇ ч≥тких, чорно-б≥лих критер≥њв, довод¤чи, що н≥бито ≥снують поган≥ ≥ гарн≥ частини душ≥, причому розумна частина дл¤ нього Ї однозначно гарноњ, у той час ¤к решта - г≥ршими, нижчими. ќск≥льки душа пост≥йна ≥ людина не може њњ зм≥нити, то ≥ зм≥ст тих знань, ¤к≥ збер≥гаютьс¤ в душ≥, теж Ї незм≥нним, тому в≥дкритт¤, ¤к≥ робить людина, не Ї по сут≥ в≥дкритт¤ми чогось нового, а Ї лише усв≥домленн¤м того, що вже збер≥галос¤ в душ≥, хоча ≥ не усв≥домлювалос¤ людиною. “аким чином, процес мисленн¤ ѕлатоном розум≥Їтьс¤ ¤к пригадуванн¤ того, що душа знала у своЇму косм≥чному житт≥, але забула при вселенн≥ в т≥ло. ≤ саме мисленн¤, ¤ке в≥н вважав головним, когн≥тивним процесом, по сут≥ Ї мисленн¤м репродуктивним, а не творчим, хоча в≥н ≥ оперуЇ пон¤тт¤м ≥нтуњц≥¤. ƒосл≥джуючи п≥знавальн≥ процеси, ѕлатон говорить про в≥дчутт¤, пам'¤ть ≥ мисленн¤, причому в≥н Ї першим ученим, що заговорив про пам'¤ть ¤к про самост≥йний псих≥чний процес. ¬≥н визначаЇ його ¤к "в≥дбиток персн¤ на воску" ≥ вважаЇ одним з найважлив≥ших етап≥в у процес≥ п≥знанн¤ навколишнього; ¬ажлива роль пам'¤т≥ пов'¤зана ≥ з тим, що сам процес п≥знанн¤ в ѕлатона, ¤к уже згадувалос¤, Ї пригадуванн¤м. ќтже, пам'¤ть була сховищем ус≥х знань, ¤к усв≥домлюваних, так ≥ не усв≥домлених у певний момент. ќднак незважаючи на таку увагу до цього процесу, ѕлатон вважав пам'¤ть, ¤к ≥ в≥дчутт¤, пасивним процесом ≥ протиставл¤в мисленню, п≥дкреслюючи активний характер останнього. јктивн≥сть мисленн¤ забезпечуЇтьс¤ його зв'¤зком з мовою, про що говорив ще —ократ. ѕлатон розвиваЇ ≥дењ —ократа, довод¤чи, що мисленн¤ Ї д≥алог душ≥ ≥з собою, тобто по сут≥ мисленн¤ дл¤ нього ототожнюЇтьс¤ з внутр≥шньою мовою. ќднак цей розгорнутий у час≥ й усв≥домлений процес лог≥чного мисленн¤ не може передати всю повноту знань про р≥ч, тому що спираЇтьс¤ на досл≥дженн¤ навколишн≥х предмет≥в, тобто коп≥й д≥йсних знань про предмети. ќписуючи процес п≥знанн¤, ѕлатон наводить ¤к приклад людей, замурованих у печер≥, що за т≥н¤ми ≥ в≥дблискам зовн≥шнього св≥ту, ¤кий проникаЇ в печеру, намагаютьс¤ скласти судженн¤ про цей св≥т. “ак ≥ людина за одними лише коп≥¤ми предмет≥в намагаЇтьс¤ зрозум≥ти њхню д≥йсну суть, а тому приречена у своњх спробах на невдачу. ѕроте можлив≥сть проникнути в ≥стинну суть речей у людини ≥снуЇ ≥ пов'¤зана вона з ≥нтуњтивним мисленн¤м, ≥з проникненн¤м у глибину душ≥, ¤ка збер≥гаЇ ≥стинн≥ знанн¤. ќстанн≥ в≥дкриваютьс¤ людин≥ в≥дразу, ц≥лком ≥ цей миттЇвий процес у ¤комусь ступен≥ Ї под≥бним до ≥нсайту. ѕроте, незважаючи на процесуальну схож≥сть ≥нтуњтивного мисленн¤ з ≥нсайтом, вони зовс≥м р≥зн≥ за зм≥стом, оск≥льки ос¤¤нн¤ ѕлатона не пов'¤зано з в≥дкритт¤м нового, а Ї лише з усв≥домленн¤м старого, того, що вже збер≥галос¤ в душ≥. ƒосл≥дженн¤ ѕлатона заклали нов≥ тенденц≥њ не т≥льки у ф≥лософ≥њ, де в≥н Ї творцем теор≥њ об'Їктивного ≥деал≥зму, але й у психолог≥њ. ¬≥н уперше вид≥лив етапи в процес≥ п≥знанн¤, в≥дкривши роль внутр≥шньоњ мови й активн≥сть мисленн¤. ¬≥н також уперше представив душу не ¤к ц≥л≥сну орган≥зац≥ю, а ¤к певну структуру, ¤ка зазнаЇ д≥њ протилежних тенденц≥й, конфл≥ктуючих мотив≥в, продиктованих р≥зними частинами душ≥: т≥Їю, що жадаЇ ≥ пристрасною. ÷≥ частини не завжди можливо примирити за допомогою розуму. ÷¤ ≥де¤ ѕлатона про внутр≥шн≥й конфл≥кт душ≥ стане особливо актуальноњ в психоанал≥з≥, у той час ¤к його п≥дх≥д до проблеми п≥знанн¤ в≥д≥б'Їтьс¤ на позиц≥њ рац≥онал≥ст≥в.

ѕовернутис¤