“ќЋћ≈Ќ ≈двард „ейс

( 1886 - 1959)
Ќа той час, коли “олмен приступив до вивченн¤ психолог≥њ, пор≥вн¤льну психолог≥ю у √арвард≥ викладав …еркс за п≥дручником Behavior (1914) ƒ. Ѕ. ”отсона. ќднак ћюнстерберг, ¤кий напол¤гав на тому, що головним методом психолог≥њ Ї ≥нтроспекц≥¤, ¤к ≥ ран≥ше, залишавс¤ впливовою ф≥гурою в цьому навчальному заклад≥. ≈ксперименти, ¤к≥ проводилис¤ в його лаборатор≥њ (серед них дисертац≥йне досл≥дженн¤ “омлена), були присв¤чен≥ вивченню впливу запах≥в на запам'¤товуванн¤ беззм≥стовних склад≥в ≥ зд≥йснювалис¤ на п≥дстав≥ строго об'Їктивних вим≥р≥в. ÷¤ розб≥жн≥сть м≥ж теор≥Їю ≥ практикою була стерта …ерксом ≥ ”отсоном, ≥ незабаром “олмен встав на шл¤х б≥хев≥оризму ƒжеймса. ” 1918 в≥н перейшов в ”н≥верситет Ѕеркл≥ в  ал≥форн≥ю ≥ почав викладати новий курс пор≥вн¤льноњ психолог≥њ, що базувавс¤ на модел¤х …еркса, ≥ проводити досл≥дженн¤ навчанн¤ пацюк≥в у лаб≥ринт≥. “олмен привн≥с у б≥хев≥оризм ф≥лософ≥ю, що в≥др≥зн¤лас¤ в≥д атом≥зму типу "стимул-реакц≥¤" ”отсона. ¬≥ль¤м ƒжеймс критикував атом≥стичний погл¤д на св≥дом≥сть - ≥ ¤к його насл≥док - постулат про те, що св≥дом≥сть ≥ сприйманн¤ Ї конструкц≥¤ми "механ≥чноњ майстерн≥ мозку". ¬≥н дотримував хол≥стического погл¤ду, вважаючи, що складн≥ в≥дносини можуть сприйматис¤ безпосередньо. ÷¤ ≥де¤ згодом була розвинута ѕерр≥ ≥ ’олтом. “олмен в≥дв≥дував курси ѕерр≥ ≥ ’олта в √арвард≥, а пот≥м пров≥в ¤кийсь час з гештальт-психологом  уртом  оффкой, коли в≥дв≥дував Ќ≥меччину з метою вивченн¤ н≥мецькоњ мови. Ќа думку “олмена, н≥мецька мова була вин¤тково важливою. јнгл≥йська мова була н≥би пристосована дл¤ атом≥зму, котрий сприймаЇ вс≥ ¤вища окремо, н≥мецька ж з њњ готовими неолог≥змами п≥дштовхнула “олмена оц≥нити повною м≥рою нередукуЇм≥ залежност≥, ¤к≥ в≥н спостер≥гав у повед≥нц≥ пацюк≥в. ƒе¤к≥ його винаходи вв≥йшли до техн≥чного словника: терм≥ни, котр≥ описують навколишнЇ середовище, що дом≥нуЇ над орган≥змом, так≥ ¤к manipulanda ≥ disciminanda; так≥ ¤к "чеканн¤", що характеризують стан орган≥зму; "готовн≥сть засоб≥в дл¤ мети" ≥ "чеканн¤ - гештальт-знака", що описують реакц≥ю орган≥зму на навколишнЇ середовище. ƒл¤ “олмена ц≥ описи визначали неатом≥стичну повед≥нку, те, що ѕерр≥ називав "повед≥нкою ¤к повед≥нка", а сам “олмен п≥зн≥ше згадував ¤к "мол¤рний" п≥дх≥д, на в≥дм≥ну в≥д б≥льш механ≥стичного "молекул¤рного", ¤кому в≥ддавали перевагу так≥ атом≥стичн≥ б≥хев≥ористи, ¤к ”отсон. 1920-≥ роки стали пл≥дним пер≥одом дл¤ “олмена: в≥н разом з≥ своњми студентами в  ал≥форн≥њ почав публ≥кувати результати експеримент≥в з метою концептуального оформленн¤ своњх погл¤д≥в ≥ закр≥пленн¤ терм≥нолог≥њ. ÷е були досл≥дженн¤ латентного науч≥нн¤, методу проб ≥ помилок, застосованому до навчанн¤ пацюк≥в - ус≥ вони кидали виклик S-R теор≥¤м, що дом≥нували п≥сл¤ 1930. “олмен зштовхнувс¤ з подв≥йною проблемою. ѕо-перше, йому потр≥бно було переконати колег-б≥хев≥орист≥в у тому, що його терм≥нолог≥¤ була науковоњ, а по-друге, переконати ментал≥ст≥в типу ћак-ƒаугалла, що в≥н у стан≥ повною м≥рою оц≥нити вс≥ складност≥ повед≥нки. ¬≥н намагавс¤ визначити њх скор≥ше анал≥тично, н≥ж просто наочно, ≥ це в≥дкрило шл¤х дл¤  ларка ’алла ≥ його посл≥довник≥в з њх механ≥стичними ≥ г≥потетико-дедуктивними модел¤ми. “олмен звернувс¤ до д≥аграм, ¤к методу представленн¤ своЇњ теор≥њ, однак вони були занадто гром≥здкими, дл¤ того щоб легко вписуватис¤ в його б≥льш ранн≥ теор≥њ. ѕ≥сл¤ 1930-х у теор≥њ науч≥нн¤ стали дом≥нувати S-R теор≥њ ’алла ≥ його колег. “олмен ви¤вивс¤ в опозиц≥њ ≥ позбавивс¤ можливост≥ займатис¤ пропагандою своЇњ теор≥њ повед≥нки. ” 1940-х в≥н повернувс¤ до латентного науч≥нн¤, але його досл≥ди за духом уже в≥др≥зн¤лис¤ в≥д тих, ¤к≥ в≥н ставив двадц¤тьма роками ран≥ше. якщо “олмен ≥ продовжував тепер розвивати своњ погл¤ди на повед≥нку, то вони були вписан≥ в ширший психолог≥чний контекст. ” 1930-х в≥н працював з ф≥лософом-контекстуал≥стом —т≥веном ѕеппером, ≥ його продовжувала ц≥кавити н≥мецька психолог≥¤. ¬≥н сп≥вроб≥тничав з ≤гоном Ѕрунсв≥ком, ≥ його концепц≥њ "простору - повед≥нки" ≥ "ц≥нн≥сних матриць - в≥ри" Ї б≥льш об'Їмними верс≥¤ми "чеканн¤ - гештальт-знак≥в" ≥ "готовн≥сть засоб≥в дл¤ мети", що мають в≥дбиток тополог≥чного мисленн¤  урта Ћев≥на. “олмен теоретизуЇ на цю тему у зб≥рнику Toward a General Theory of Action (1951), що був надрукований факультетом соц≥альних в≥дносин √арвардського ун≥верситету за редакц≥Їю “елкотта ѕарсонса. ” його творчост≥ усе сильн≥ше почав ви¤вл¤тис¤ спадкоЇмний радикал≥зм. …ого статт¤ "Cognitive Maps in Rats and Men" стала не т≥льки колекц≥Їю доказ≥в проти S-R теор≥њ, але ≥ закликом зменшити р≥вень фрустрац≥њ, що веде до ненавист≥ ≥ нетерпимост≥, породжуваними вузькими когн≥тивними схемами. ѕ≥д час в≥йни його пациф≥зм виразивс¤ в книз≥ Drives towards War (1942). ¬≥н став одним ≥з засновник≥в —п≥лки психолог≥чних досл≥джень соц≥альних проблем ≥ в епоху маккартизму очолив рух протесту проти кл¤тви в≥рност≥ в  ал≥форн≥йському ун≥верситет≥. Ќе сл≥д вважати, що когн≥тивний поворот у теор≥њ науч≥нн¤, що зд≥йснивс¤ п≥сл¤ 1960, став поверненн¤м до “олмену. ќстанн≥ теор≥њ св≥домост≥, заснован≥ на комп'ютерн≥й техн≥ц≥, д≥йсно користуютьс¤ такими терм≥нами, ¤к "чеканн¤" ≥ "когн≥тивн≥ карти", котр≥ були введен≥ “олменом, але за своњм духом вони ближче до механ≥стичних теор≥й ’алла, н≥ж до концепц≥й взаЇмозв'¤зку “олмена. ¬≥н був великим психологом, однак йому не удалос¤ повною м≥рою використовувати своњ в≥дкритт¤ 1920-х в област≥ теор≥њ повед≥нки.

ѕовернутис¤